В. П. П’ятоха

Волинська обласна клінічна лікарня. Пр. Президента Грушевського, 21, м. Луцьк.

Для визначення оцінки ефективності лікування хламідійних уретритів у чоловіків нами було відібрано 143 амбулаторних карти пацієнтів, яким на протязі 1998 року проводилось цитологічне дослідження зішкрібу з уретри на хламідії з пофарбуванням матеріалу по Романовському-Гімза, які на протязі шести місяців до обстеження не отримували ніяких антибіотиків і з’являлись на прийом ч-з 2 місяці після проведеного лікування для контролю. У 119 із них (83,21%) в зішкрібі з уретри ми виявляли хламідії. Причому аналіз проводився у двох клінічних групах. У 62 (83,78%) із 74 пацієнтів, які знаходились у неплідних шлюбах та звертались до нас з метою обстеження на предмет плідності, ми виявили хламідійні уретрити і лише 15 з них (24,19%) мали симптоматичні прояви запальних процесів сечовидільної та/чи статевої сфер. Друга група 69 чоловіків звертались у зв’язку із різноманітними скаргами на болі в калитці, яєчках, внизу живота, прутені, промежині, відчуття дискомфорту в статевих органах та дизуричні прояви. Chlamidia trachomatis ми діагностували, як причину запальних процесів, у 57 (82,61%) з них. Отже у 72 (ми їх всіх віднесли до першої групи) пацієнтів мали місце ті чи інші скарги, а в 47 (друга група) хламідійні уретрити протікали безсимптомно.

Причому всім 119 пацієнтам проводилась моноантибіотикотерапія із застосуванням імуностимуляторів (Імунал, Ехінацея пурпурова), місцева НВЧ-терапія та інстиляції уретри 0,05% розчином Хлоргексидіну біглюконату та паралельно лікування пропонувалось статевим партнерам. Антибіотики призначались так: Рулід (Рокситроміцин) по 150 мг двічі на день протягом 10 днів у 64 випадках (І клінічна група 43, ІІ — 21); Клацид (Кларитроміцин) по 250 мг двічі на день протягом 10 днів у 31 (І — 14, ІІ — 17) випадку; доксицикліну гідрохлорид або Юнідокс по 100 мг двічі на день протягом 10 днів у 24 (І — 15, ІІ — 9) випадках. Оцінку ефективності проведеного лікування ми визначали через два місяці при повторному обстеженні за двома критеріями: відсутність Chlamidia trachomatis в матеріалі зішкрібу з уретри та відсутність скарг у пацієнтів зі сторони урогенітальної сфери. Результати аналізу відображені в таблиці.

Ефективність проведеного лікуваня хамідійних уретритів з метою порівняння ми показали на діаграмі:

Провівши дані порівняння ми прийшли до висновку, що найкращих результатів при проведенні комплексного лікування хронічних хламідійних уретритів із застосуванням одного антибактеріального препарату в наших умовах ми досягли за допомогою Руліду (Рокситроміцину) — у 59,4% пацієнтів при контрольному обстеженні ми не виявляли збудника захворювання та у 72,1% — зникали симптоми . При застосуванні Клациду (Кларитоміцину) ми спостерігали ефективність відповідно у 45,2% і 57,1% та Доксицикліну гідрохлориду — 55,9% і 40,0%. Також враховуючи те, що Chlamidia trachomatis є досить резистентним мікроорганізмом, окремі дослідники вважають за доцільне проведення курсу лікування одночасно двома антибіотиками широкого спектру дії, що на їх думку може давати ще ліпші результати і одним з яких бажано застосовувати Рулід, враховуючи його високу ефективність.

 Література:

1. Хрянин А.А., Лыкова С.Г. Лечение урогенитального хламидиоза. М.1998. 46-47.
2. Гомберг М А. Эти коварные хламидии. Журн. "Медицина для всех" 1997; 1:2:13.
3. Спира А., Мессиа А. Венерические болезни. Пол, секс, человек.М. 1993. 76-80.
4. Pessione F. et al. Sex. Trans Dis., 15,119,1988.
5. Мавров Г.И. Мочеполовая хламидийная и микоплазменная инфекция у супругов, живущих в бесплодном браке. Бесплодие, вспомогательные репродуктивные технологии. Киев. 1995. 45-46.
6. Ильин И.И. Негонококковые уретриты у мужчин. М. 1991. 162-177.